На головну
Звертаючись до мене вперше, пацієнти запитують “Ви психолог?”
Я відповідаю: «А яка у вас проблема?»
Близько 5 років тому, коли після тривалої роботи лікарем-психіатром я вирішила займатися консультуванням і надавати психотерапевтичну допомогу, то дуже ретельно і докладно розповідала кожному клієнту різницю між психологом, психотерапевтом і психіатром. І статті писала, і інформаційні листівки, і пропонувала джерела де про це почитати. А потім набридло. Точніше, зрозуміла, що для людини з душевним болем це не найголовніше питання. Йому потрібна допомога. І краще з’ясувати одразу – звернення до мене – за адресою чи потрібнен інший фахівець.
Чого люди бояться, коли чують від когось
«Тобі час звернутися до психіатра»
У нашій культурі, на жаль, психіатрія завжди асоціювалася з чимось загадково-зловісним, особливим, що неоднозначно сприймається в соціумі. Бути пацієнтом психіатричної клініки або перебувати на обліку в психіатричному кабінеті вважалося тавром та «ганьбою». Негласно, звісно.
Відкрито ніхто нікого не засуджував, але довідка від психіатра була обов’язковою у багатьох життєво важливих ситуаціях. Той факт, що її потрібно було пред’являти під час працевлаштування, вступу до навчального закладу, отримання посвідчення водія, для отримання дозволу на виконання певних видів робіт тощо. – був показником того, що треба бути нормальним.
Щоб не зіткнутися з обмеженнями та відмовами через відвідування психіатра, люди не хотіли ризикувати та зверталися за допомогою лише у крайніх чи занедбаних випадках.
Ми зараз не говоримо про пацієнтів з тяжкими розладами психіки та поведінки, які через хворобу ніяк не можуть залишатися без необхідного лікування. Це небезпечно для їхнього здоров’я та навіть життя. Ні в кого не повинно бути сумніву, що всі види психозів повинен лікувати лише психіатр.
Шизофренія, маніакально-депресивний психоз, депресія із суїцидальними тенденціями, епілепсія та інші тяжкі розлади психіки – це так звана «велика психіатрія».
Отже, є і «мала», куди відносяться: неврози, депресії легкого та середнього ступеня тяжкості, психосоматика, розлади адаптації, зумовлені стресом, вегето-судинна дистонія, тривожні та панічні розлади, фобії, нав’язливості, прикордонні стани та ін.
Такі психоемоційні відхилення також перебувають у зоні компетенції психіатра. Тільки у цих випадках, крім медикаментозного лікування, обов’язковим компонентом лікувального процесу має бути психотерапія.
Ось тут і знаходяться помилки. Постараюся роз’яснити. Справа в тому, що психіатри, як правило, воліють призначення лікарських препаратів і далеко не завжди застосовують психотерапевтичні методи в роботі з пацієнтами. Так, є й окремі спеціалісти – психотерапевти. Але у них також є більш переважний підхід – бесіди та психологічний вплив, а препарати – рідкісне доповнення. Хоча практика показує, що здебільшого без фармакотерапії не обійтися.
Чому на прийом до психолога приходить 80% тих, кому насправді потрібен психіатр?
Частина відповіді – у попередньому розділі. Ще додамо: самозаспокоєння та відчуття безпеки у самій назві фахівця. Психолог – не лікар, він нікого не лікує, не встановлює діагнози, не видає довідок про психічні відхилення, не направляє до психіатричної клініки.
За визначенням, психолог, маючи гуманітарну освіту, працює зі здоровими чи практично здоровими людьми. Саме тому він не може належним чином розібратися в душевних недугах. Його сфера діяльності – допомогти клієнту знайти впевненість у собі, сформувати адекватну самооцінку, розвинути навички комунікації, навчити справлятися з підвищеними інтелектуальними чи емоційними навантаженнями тощо. Це педагогіка.
Використовуючи тестові методики, психолог може визначити особливості вашої особистості, досліджувати ваші емоційні реакції, розумові здібності, вміння контактувати з іншими людьми та встановити інші психологічні характеристики.
Психічні хвороби та розлади, їх діагностика та терапія – не входять до компетенції психолога. Його завдання – навчити, дати знання про природу людської душі та підказати клієнту способи виходу зі складних життєвих ситуацій.
Пропоную відійти від негативних стереотипів щодо психіатричної допомоги та від поглядів, нав’язаних громадською думкою. Перегляньте своє ставлення до «псі»-фахівців. У культурі західних країн послуги психотерапевта вважаються цінними та необхідними – це турбота про своє здоров’я.
Заключна частина. Стисло і просто.
- Якщо психіка порушена і її треба відновлювати та лікувати – отже, потрібен психіатр.
- Якщо можливе немедикаментозне звільнення від недуги – вам потрібен психотерапевт.
- Якщо хочете розібратися в собі та у своїй ситуації, поговорити – звертайтеся до психолога.
Я не можу жодним чином припустити, який фахівець потрібен саме вам. Але я можу точно відповісти на питання стосовно вашої взаємодії особисто зі мною.
Як лікар-психіатр, я вмію та маю право працювати з проблемами медичного характеру (депресії, страхи, неврози, психосоматика та багато інших розладів). Але для мене та моїх пацієнтів важливо те, що у своїй діяльності я застосовую комплексний підхід, розглядаю в людині цілісність душі, тіла та духу, професійно використовую психотерапевтичні підходи та методи. Це в рази збільшує позитивний результат у терапії людей, які до мене звертаються, це допомагає їм у вирішенні психологічних проблем або життєвих труднощів, це повертає їм здоров’я і робить їхнє життя повноцінним і справжнім.
Якщо у вас залишилися питання або якийсь страх – я готова внести ясність і особисто відповісти. Мої контакти доступні, звертайтеся і не бійтеся робити те, що може принести вам користь.